Suchergebnisse

The social institute of higher education is in a state of reform in Ukraine. It raises the question of revision of the conceptual foundations for its development including management issues which are increasingly taking on the social characteristics. The category of "social management" is considered in the article to be the most appropriate for the reformed system of higher education in Ukraine being developed under the current conditions of globalization and the formation of an information society. The study of social management is stipulated to require an interdisciplinary approach for integrating knowledge from different fields of science and practice. Therefore, the paper provides an actual scientific researches and issues analysis of domestic scholars on social management in the field of higher education from the perspective of sociology, psychology, pedagogy, economics, history, public administration and law. The main categories of "social management" are determined on the basis of scientific researches and issues analysis of domestic authors, as well as its features and peculiarities of manifestation in different fields of application. It is argued that the study of social management in the field of higher education envisages taking into account the historical context of the development of the state system of the country and its other characteristics, for example, the economic and traditional cultural way of life of the population. The article substantiates the general definition of social management as the management of each and every social process, and concrete one in relation to a certain branch including social policy directing efforts of people to provide a certain sphere of life, in particular, the realization of the tasks of higher education. An example of the changes analysis in managerial models proves the urgency of strengthening the public administration sector in the higher education system, which is still held on the traditional principles of the state one. Such an approach will be consistent with the goals of higher education reformation in the country and the processes of public administration decentralization by strengthening the autonomy of higher education institutions and its democratization within the organizational development of the structure on the basis of self-organization. Deliberate management influence, self-organization and organizational set-up are recognized as three components of social management. It turns out that it is necessary to rely on its multilevel structure while studying a social management where it should be guided by general scientific approaches to the functioning of social systems at the highest level and by applied theories explaining the specifics of the functioning of a particular system in the context of interdisciplinary ties at the mesa and micro levels. The established social and political system of the country is argued to be a primary characteristic concerning the possibility of applying social management methods in the processes of management of higher educational institutions. ; В Україні соціальний інститут вищої освіти перебуває у стані реформування. Це ставить питання перегляду концептуальних основ його розбудови у тому числі і щодо питань управління, яке все більше набуває ознак соціального. Категорія «соціального управління» у статті розглядається як найбільш доречна для реформованої системи вищої освіти України, що розбудується в сучасних умовах глобалізації та формування інформаційного суспільства. Доводиться, що вивчення соціального управління вимагає міждисциплінарного підходу задля інтеграції знань з різних сфер науки та практики. Тож у статті надається аналіз досліджень вітчизняних вчених з питань соціального управління у сфері вищої освіти з позиції соціології, психології, педагогіки, економіки, історії, державного управління та права. На основі аналізу наукових напрацювань вітчизняний авторів визначаються основні категорії «соціального управління», його характерні ознаки та особливості прояву щодо різних сфер застосування. Стверджується, що вивчення соціального управління у сфері вищої освіти передбачає врахування історичного контексту розбудови державного устрою країни а також врахування інших її характеристик, наприклад, економічного та культурно-традиційного укладу життя населення. У статті обґрунтовується загальне визначення соціального управління як управління всіма і будь-якими суспільними процесами, і конкретне - відносно певної галузі, у тому числі і соціальної політики, що спрямовує зусилля людей на забезпечення певної сфери життя, зокрема, реалізації завдань вищої освіти. На прикладі аналізу змін управлінських моделей доводиться нагальність посилення сектору громадського управління у системі вищої освіти, яка все ще утримуються на традиційних засадах державного. Такий підхід буде відповідати задачам реформування вищої освіти у країні та процесам децентралізації державного управління посилюючи автономію закладів вищої освіти та їх демократизацію в організаційній розбудові їхнього укладу на основі самоорганізації. Цілеспрямований керівний вплив, самоорганізація та організаційний порядок визнаються трьома компонентами соціального управління. Доводиться, що при вивченні соціального управління слід опиратися на його різнорівневу структуру, де на вищому рівні слід керуватися загальнонауковими підходами щодо функціонування соціальних систем, а на меза- та мікрорівні – прикладними теоріями, що пояснюють специфіку функціонування певної системи у контексті міждисциплінарних зв'язків. Стверджується, що усталений соціально-політичний устрій країни виступає провідною характеристикою щодо можливості застосування методів соціального управління у процесах управління закладами вищої освіти. ; В Украине социальный институт высшего образования находится в состоянии реформирования. Это инициирует вопрос пересмотра концептуальных основ его развития в том числе и относительно управления, которое все больше приобретает признаки социального. Категория «социального управления» в статье рассматривается как наиболее уместная для реформированной системы высшего образования Украины, что расстраивается в современных условиях глобализации и формирования информационного общества. Доказывается, что изучение социального управления требует междисциплинарного подхода для интеграции знаний из различных областей науки и практики. Поэтому в статье дается анализ исследований отечественных ученых у вопросах социального управления в сфере высшего образования с позиции социологии, психологии, педагогики, экономики, истории, государственного управления и права. На основе анализа научных данных отечественный авторов определяются основные категории «социального управления» а также его характерные признаки и особенности проявления в различных сферам жизнедеятельности человека. Утверждается, что изучение социального управления в сфере высшего образования предполагает учет исторического контекста развития государственного устройства страны, а также учета других ее характеристик, например, экономического и культурно-традиционного уклада жизни населения. В статье обосновывается общее определение социального управления как управление всеми и любыми общественными процессами, и конкретное - относительно определенной отрасли, в том числе и социальной политики, направляет усилия людей на обеспечение определенной сферы жизни, в частности, реализации задач высшего образования. На примере анализа изменений управленческих моделей приходится актуальность усиления сектора общественного управления в системе высшего образования, которое все еще удерживаются на традиционных основах государственного. Такой подход будет соответствовать задачам реформирования высшего образования в стране и процессам децентрализации государственного управления, усиливая автономию высших учебных заведений и их демократизацию в организационной перестройке ихнего уклада на основе самоорганизации. Целенаправленное руководящее влияние, самоорганизация и организационный порядок признаются тремя компонентами социального управления. Доказывается, что при изучении социального управления следует опираться на его разно-уровневою структуру, где на высшем уровне следует руководствоваться общенаучными подходами относительно функционирования социальных систем, а на меза- и микроуровне - прикладными теориями, объясняющими специфику функционирования определенной системы в контексте междисциплинарных связей. Утверждается, что существующий порядок социально-политического устройства страны выступает ведущей характеристикой относительно возможности применения методов социального управления в процессах управления учреждениями высшего образования.